Музей в сучасному світі є не лише місцем збереження, обліку та вивчення
пам'яток культури. Сьогодні музей - це культурно-освітній заклад, який ставить
перед собою, окрім специфічних професійних завдань, також широкі наукові,
просвітницькі, науково-освітні, естетичні та виховні завдання. Можна
стверджувати, що сучасний музей - це своєрідний центр духовної культури
майбутнього. Таке розуміння ролі і місця музею в останні десятиліття зробило
актуальним сприйняття музею, як цілого соціального інституту з його багаточисленними
функціями, напрямками, формами в їх органічній взаємодії.
З основних напрямків музейної діяльності особливо визначається його наукова, експозиційна та освітньо-виховна діяльність. Але сучасний музей чітко реагує на всі соціальні та економічні зміни, які відбуваються в суспільстві. Зміна економічних умов та життєвих орієнтирів змінила самі основи музейної діяльності. Музеї вже не обмежуються лише науковими чи освітньо-виховними завданнями. Вони стають одними з головних чинників світової економічної стратегії в туристичній галузі, що примушує їх постійно розвивати систему створення нових програм і форм музейної діяльності, пошуку можливостей для створення додаткових ресурсів фінансування і залучення додаткових коштів до музею. Але на цьому шляху у музеїв виникає багато труднощів і проблем.
Так, найголовнішою проблемою, яка в останній час все більше загострюється є проблема залучення до музею відвідувача, глядача. Вирішення цієї проблеми органічно позбавило б від всіх інших проблем - від фінансування до освітньо-виховних завдань.
Сьогодні в нашій країні, як і в усьому світі, музеї працюють з певними групами відвідувачів - різними як за віком, так і за соціальною приналежністю. Це індивідуальні відвідувачі і екскурсійні групи, дорослі, студенти, учні, дошкільнята. Досвід багатьох музеїв свідчить, що найбільш перспективною є робота з дитячою та юнацькою аудиторією, а багаторічний експеримент відомих світових музеїв свідчить також про найбільш перспективну, вірно обрану в цьому напрямку, стратегію розвитку музеїв - музейну педагогіку, яка виходить з розуміння того, що саме молодь - юний відвідувач - і є сьогодні найбільш потенційним відвідувачем музеїв. Якщо ми не залучатимемо до музею юнацтво - музеї можуть залишитися в майбутньому без свого відвідувача. Саме тому одними з найголовніших аспектів діяльності музеїв є науково-освітній і виховний.
Але, перш, ніж поділитися своїми досягненнями в цьому напрямку роботи художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна, хочеться розповісти про проблеми, які постають перед музеями.
Так, сьогодні не всі розуміють актуальність культурно-естетичного виховання молоді і ролі музеїв в цьому вихованні. На даний момент склалася парадоксальна ситуація: молодь втрачає соціальні ідеали, знижується загальний культурно-освітній рівень населення і саме в цій ситуації підвищується роль освіти і культури у вихованні підростаючого покоління. Але як би ми не намагалися робити вигляд, що нічого не відбувається, ситуацію не можна не помітити: саме юний відвідувач - школяр та студент сьогодні рідко заходить до музею. Навіть в порівнянні з минулими роками стає очевидним, що кількість групових відвідувачів і частота відвідувань не підвищується.
І це саме в той час, коли в багатьох європейських країнах роль музеїв і їх вплив на освіту і виховання з кожним роком зростає. Причина такого впливового росту ролі музеїв в тому, що в зарубіжжі розроблено об'єднані програми діяльності музею і школи та інших освітніх закладів, які на державному та місцевому рівні вирішують вищеназвані проблеми. Так, європейська статистика свідчить, що в музеях Голландії, Данії, Англії, Німеччині, Польщі найбільш потенційні групи відвідувачів: учнівська молодь - школярі і студенти (більше 70% із 100), які приходять до музею разом зі своїми педагогами. В музеях презентуються не лише виставки, в них проходять уроки історії, образотворчого мистецтва, малювання, пластики, тощо. Так, інформаційний бюлетень "Український музей" (№2, 2007р.) свідчить: "В Британському музеї юрби дітей різного віку приходять на уроки... Усі розуміють значення місця, де відбувається урок. Учні дотримуються певних правил, які виховуються роками... Видно, що похід до музею не є для цих дітей тяжким випробуванням чи інтелектуальним подвигом. З раннього дитинства в них закладається думка, що ходити до музею - це цілком природньо..." Така ситуація з музеями в світі.
У нас - зовсім інше. Складається враження, що саме школа не зацікавлена залучати дітей до музею, саме школа не йде на спілкування з музеями. Дітей навіть не готують до розуміння необхідності спілкування з мистецтвом.
З досвіду роботи художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна відзначимо, що в нашому місті існує ряд шкіл, які проводять певну культурно-освітню роботу,
Причини відмови школи від співпраці з музеями вбачаються нам в тому, що і досі в Україні немає єдиної, розробленої на державному рівні, стратегії спілкування, єдиної концепції діяльності музеїв і школи, хоча не лише в зарубіжжі, а й в країнах СНД такі програми існували вже на початку 90-х рр. минулого століття.
Сьогодні також не всі, навіть, серед досвідчених педагогів і музейників розуміють актуальність гармонійного культурно-естетичного розвитку молоді і ролі музеїв в цьому вихованні. Так, на сьогоднішній день серед музейних фахівців немає єдиного погляду на роль "музейної педагогіки" і навіть заперечується самий факт існування такого явища. В останні роки однією з впливових теоретичних методологій в музеєзнавстві є "Музеологія" австрійського автора Ф.Вайдахера ("Музеологія", Львів, 2005), яка вже знайшла своїх прихильників і опонентів. Так, за Ф.Вайдахером, музей несе в собі лише комунікативну функцію (спілкування), інформативну функцію (пізнання) та функцію впливу на почуття та емоції глядача (емоційну). Однак він заперечує освітньо-виховну функцію музеїв і навіть "музейну педагогіку", відзначаючи: "Поняття "музейна педагогіка" у своєму більш ніж тридцятилітньому розвитку привела себе до абсурду, бо некомпетентні в цьому відношенні люди плутають такі діаметрально протилежні поняття, як музей і школа. Музейна освітня діяльність суттєво відрізняється від традиційної освітньої діяльності: це добровільна неформальна освіта, якій невідомі шкільні методики та засоби. Відвідувач може прийти і піти, слухати і не слухати, дивитись і не дивитись, вивчати і не вивчати, оглянути виставку у власному темпі. До основних завдань музею належить - лише стимулювати силу уяви і чуттєву свідомість людини". Так, Ф.Вайдахер зазначає, що музейна діяльність не виконує навчально-освітніх завдань, тому що музеям притаманні особливості, які роблять їх несумісними з будь-якими освітніми закладами: "Освіта - обов'язкова. В музеї зовсім інший засіб отримання інформації, самостійно обраний метод. Музей можна порівняти з мас-медіа: інформація сприймається, внутрішньо опрацьовується, а особисті властивості людини визначають характер сприйняття".
Таким чином, за Ф.Вайдахером, відвідування музею - це добровільна справа індивідуума, особистості, людину не можна примусити прийти до музею, це повинно бути власним волевиявленням. А "Музейна педагогіка", як її розуміє Ф.Вайдахер - це спрямоване коригування дій учня, педагогічне, методично направлене втручання в процес мистецької освіти індивідуума в музеї. З цих постулатів неправильно зрозуміла деякими сучасними педагогами думка про "неактуальність" музейної педагогіки, яка привела до ідеї про "необов'язковість" і самих музеїв. На що можна сподіватися, якщо сьогодні наголошується ідея створення обов'язкової широкої мережі "шкільних" музеїв при міських, районних та сільських освітніх закладах, про їх необхідність і самодостатність, про їх важливу роль у культурно-освітньому процесі. Але ж шкільний музей - це всього лише вузькофункціональний музей, який не може виконувати завдань широкого гармонійного культурно-естетичного розвитку молоді. Напроти, такі музеї лише звужують світогляд дитини, оскільки їх мета - показати історію школи чи села, не більше. В порівнянні з державними музеями, їхнім потенціалом - це крихта, оскільки саме державні музеї - краєзнавчі, історичні, художні - є тим невичерпним джерелом, з якого можна черпати матеріали до створення десятків, сотень виставок та експозицій з історії країни, історії культури та мистецтва, які обов'язково виконуватимуть і освітню, і виховну роль.
З досвіду роботи художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна, дозволимо собі не погодитися з запереченням культурно-освітньої та виховної діяльності музеїв. Вважаємо, що музей не лише презентує (несе інформацію нейтрально), але й вчить. Художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна - унікальний і самобутній. Як всі меморіальні музеї він входить до складу профільної групи музеїв, які досліджують життя і творчість видатної особистості. Це зумовлює специфіку і особливості його експозиції. Меморіальна експозиція в своїй основі передбачає стабільність експозиційного середовища. Відвідувачі, які приходять до музею, потрапляють у своєрідний екскурс в минуле, поринаючи в історію нашої країни кінця ХІХ - початку ХХ ст., опиняються в середині подій мистецького життя 1920-х -1950-х рр., відчувають трагізм творчого шляху митця в історичний період "культу особи". Все це не може не впливати на освітньо-виховний аспект. Також неможливо порівняти сприйняття самостійно оглянутої відвідувачем експозиції з ефектом прослуховування оглядової екскурсії по музею з науковим співробітником, який індивідуально відповість на всі запитання кожного відвідувача. Безперечно, така екскурсія виконує і естетичну, і виховну роль, а не лише освітню. В жодному шкільному музеї неможливо отримати таку інформацію, яка б охоплювала такий пласт знань з історії міста, країни, мистецтва в одній меморіальній експозиції. Тож музеєм обрано вірний засіб на шляху до свого відвідувача, що підтверджується багаторічним досвідом світової музейної педагогіки.
Більш детально про досвід виставкової, експозиційної діяльності нашого музею ми поділилися у доповіді на обласному семінарі "Особливості функціонування музеїв мистецького профілю" в квітні 2005р., де розповіли про свої досягнення, труднощі та проблеми. Пройшло два роки з моменту проведення семінару, а проблеми як були, так і залишилися, і майже ті самі. Одна з них, найбільш злободенна - як залучити до музею відвідувача? - залишається однією з головних проблем музеїв. Але художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна в цій складній ситуації намагається зробити все, щоб покращити її. Якщо відвідувач не йде до музею, то музей сам знаходить свого відвідувача.
Нами опрацьовані і використовуються масові форми чи методи роботи з аудиторією, серед яких зустрічаються як нові, сучасні, так і традиційні. Безперечно, основа всіх основ, одна з головних форм функціонування музею - це експозиція, виставка, екскурсія. Сьогодні вартісна якісна, змістовна, високохудожня експозиція, особливо, якщо це мистецький музей. Але сам профіль музею водночас зумовлює особливості його експозиційної діяльності. Наш музей - меморіальний, а меморіал передбачає розміщення та експонування стаціонарної експозиції, що в свою чергу передбачає стабільність експозиційного середовища. Але в умовах невеличкого міста, такого як наше, оглядання меморіальної експозиції може дещо обмежувати чи звужувати можливості самої експозиції. Адже вона незмінна, що в порівнянні з можливостями великих музеїв - краєзнавчих, історичних, художніх - зменшує коло її відвідувачів, адже таку експозицію відвідувач може оглянути лише раз на рік. Для того, щоб розширити коло музейних відвідувачів, ми пропонуємо ряд інших тематичних виставок, які експонуються у виставкових залах, а також практикуємо пересувні виставки.
Також нами започатковано, окрім основних форм музейної науково-освітньої діяльності, такі форми роботи, які можна назвати водночас і новими, і "ретроспективними". Це - лекторій, вікторина, творчий вечір, творча зустріч та "музейне свято". Ці форми, як відзначалося, не нові, але сьогодні вони набувають особливої актуальності в музейній діяльності. Їх називають "клубними" і вони мають унікальну історію. "Клубні" форми не є "досягненням" зарубіжжя. Західні теоретики з музеєзнавства взагалі заперечують клубні заходи в музейній діяльності. Так, Ф. Вайдахер свідчить: "Клубний захід - це в основному формування та поглиблення інтересів для обговорення змісту експозиції, виставки на регулярних, неформальних зустрічах сталого кола учасників і несе лише інформативну функцію, але не виховну". Клубні форми музейної роботи - це вітчизняне досягнення перших років радянської влади 1920-х років, коли лише починалося державотворення нової країни. Н.К. Крупська підкреслювала, що клубний захід повинен стати тим "вогнищем культури", де люди зможуть спілкуватися у вільний час для розвитку їх багатогранних інтересів". Лекторій, факультатив, гурток, абонемент, тематичний вечір, день, свято - все це по своїй суті є масовими формами роботи, які працюють за одними принципами з різними варіантами. Так, сьогодні, коли знову починають розвиватися ці форми масової роботи, ще не існує єдиної чіткої концепції музейного клубу, але визначені основні риси клубних заходів - чітка періодичність, регулярність, масовість, освітня та виховна роль. Клубні форми зазвичай розраховані на велику аудиторію (від 25 - 30 і більше осіб) і є масовою формою науково-просвітницької діяльності музеїв. Сьогодні вони допомагають музеям працювати з певними категоріями відвідувачів, як в самому музеї, так і поза ним, наприклад, в освітньому закладі, оскільки основним завданням музеїв є розширення сфери музейного впливу на юного глядача будь-якими засобами, збільшення його зацікавленості музеєм.
Однією з найкращих. сучасних форм експозиційно-масової та освітньої роботи в умовах позамузейного середовища (в школі, технікумі, інституті, на підприємстві) є пересувна виставка. Вона є своєрідним проявом найбільш видозмінюючої динамічної форми роботи музею. Пересувна виставка - багатоаспектний вид музейної діяльності, який дозволяє швидко, ефективно, образно впливати на глядача, доставляти йому необхідну інформацію прямо на місці, наприклад, в класі. Так, нашим музеєм вже декілька років практикується експонування пересувних виставок на базі багатьох закладів освіти. При проведенні таких виставок ми "комбінуємо" їх експонування з роботою лекторію. Так, під час експонування пересувної виставки "Українська ікона з колекції художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна", співробітниками музею читається лекція мистецтвознавчої тематики "З історії української ікони", при експонуванні пересувної виставки "Місто Якова Панченка" пропонуються такі лекції, як: "Життя і творчість Я.В. Паученка", "Історія міста Єлисаветграда", а при прочитанні лекції "Ця звичайна поштова марка" ми презентуємо марки і листівки художньої тематики з музейної колекції. Головною особливістю таких виставок є те, що вони не обов'язково містять в собі оригінали музейних предметів. Адже роль пересувної виставки - це своєрідна реклама музею, його експозиції, виставок, аби заінтригувати глядача і викликати в нього бажання відвідати музей. Такі виставки є наочним матеріалом і створюються з фото- та ксерокопій документів, фотознімків краєвидів міста, його архітектурних споруд, використовуються копії старих карт, графічних малюнків художників, репродукції картин, альбоми, комплекти листівок тощо.
В художньо-меморіальному музеї О.О. Осмьоркіна щороку відзначаються музейні свята: "День народження О.О. Осмьоркіна", "День художника", "Міжнародний день музею". До цих мистецьких акцій також "прив'язується" і робота лекторію. В ці дні, а також напередодні в освітніх закладах міста читаються лекції за тематикою свята. Після прочитання лекції слухачам пропонується взяти участь у відповідній тематичній вікторині. Мета вікторини - допомогти краще засвоїти матеріал, запам'ятати основні дати запропонованої лекції, підвищити зацікавленість учнів питаннями історії, культури та мистецтва. Вікторина розкриває ряд тем, пов'язаних з профілем музею, тобто мистецтвознавчих. Так, лекція "Світ музею" передбачає вікторину "Що ти знаєш про музей?", а лекція "Історія міста Єлисаветграда" - вікторину "Що ти знаєш про своє рідне місто?", лекція "Як виникло мистецтво?" зацікавить слухачів вікториною "Що ти знаєш про мистецтво?" Після проведення вікторини переможці отримують заохочувальні призи у вигляді річного абонементу до музею.
Робота лекторію нашого музею не обмежується лише мистецтвознавчими лекціями. Нами розроблено лекції з історико-краєзнавчої тематики, цикл пізнавальних лекцій. Але основним завданням роботи художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна є вивчення та пропаганда історії життя і творчості О.О. Осмьоркіна та Я.В. Паученка. Так, за цією тематикою нами розроблено лекції: "Життя і діяльність Я.В. Паученка", "Життя і творчість О.О. Осмьоркіна", "О.О. Осмьоркін і театр", "О.О. Осмьоркін і зарубіжна література", "О.О. Осмьоркін і поети "срібного віку", "О.С. Пушкін в творчості О.О. Осмьоркіна". Музеєм здійснюються методичні консультації для учителів та працівників бібліотек за вищеназваними темами.
Безперечним явищем у просвітницькій діяльності музею є й така форма клубного заходу, як творча зустріч. Безпосередньо живе спілкування з художником під час персональної виставки справляє незабутнє враження на дітей, допомагає їм краще зрозуміти той чи інший художній твір, пізнавати особливості мистецького почерку.
Таким чином, традиційними і сучасними формами діяльності меморіальних музеїв є меморіальна експозиція, тематичні виставки, оглядова екскурсія. Крім основних форм музейної діяльності музеї повинні використовувати такі актуальні форми масової роботи, як лекторій, вікторина, творчий вечір, день, творча зустріч та музейне свято. Всі ці форми гармонійно співіснують в музейному просторі. Успіх музеїв і перспективи їх розвитку ми бачимо у вирішенні вищеназваних проблем та гармонійному поєднанні всіх масових форм роботи на шляху виконання музеєм науково-освітніх та виховних завдань всебічного, багатогранного розвитку молоді засобами мистецтва.
http://artmuzeum.kr.ua/en/component/content/article/88--q-q
Немає коментарів:
Дописати коментар