Методичні засади підготовки вчителя до уроку права

Підготовка вчителя права до уроків представляє собою важливий етап професійної діяльності педагога і здійснюється до початку навчального року.
Кожен вчитель права повинен бути добре знайомий з вимогами державного стандарту знань освітньої галузі «Суспільствознавство», в першу чергу з правовим блоком обов'язкового мінімуму знань, навчальною програмою, книгами за курсом. Необхідно визначитися, які підручники стануть основою роботи з учнями. Варто звернути увагу на те, які нормативно-правові акти знадобляться для вивчення курсу.

При підготовці до уроку вчитель права відбирає необхідне юридичний зміст, продумує тип, структуру уроку, а також форми навчально-пізнавальної діяльності школярів. Необхідно сформулювати цілі навчального заняття. Виділяють:
- Освітні;
- Розвиваючі;
- Виховні цілі.
Мета пов'язана з результатом діяльності і завжди спрямована на його досягнення. Щоб правильно сформулювати цілі, вчитель аналізує підручник, посібники, програму. При визначенні освітніх цілей необхідно звернути увагу на те, які знання будуть формуватися в ході уроку, які питання необхідно повторити, поглибити у вивченні теми, що головне повинен знати учень. Розвиваючі цілі спрямовані на формування певних умінь дітей: складати план, робити

висновки, працювати з джерелом права, консультувати з правових питань. Формулюючи такі цілі, необхідно передбачити загальний розвиток дитини, її творчих здібностей, інтелекту, пізнавальних інтересів. Виховні цілі пов'язані із загальним процесом виховання школярів і повинні визначати роль конкретного правового уроку у вихованні моральних та інших якостей особистості. На уроках права учні повинні засвоїти гуманний характер права, необхідність поваги прав один одного.
Досвідчений учитель завжди передбачає результат навчання на уроці, правильно організовує його проведення. Учні входять у різні види творчої діяльності. Однак у практиці роботи шкіл все ще зустрічаються деякі негативні моменти в підготовці та організації уроку (вчитель звертає більшу увагу на дисципліну заняття і намагається підтримати її всіма зусиллями, не співвідносячи це зі способами навчання школярів праву, не прогнозується і результат навчання - вчитель не знає, до чого він прагне, а тому діяльність школярів хаотична, безсистемна).
При підготовці до уроку вчитель права аналізує контингент своїх учнів. Йому необхідно визначити, яка діяльність учнів буде домінувати на уроці. При цьому він співвідносить характер діяльності школярів з існуючими рівнями пізнання: відтворюючим, перетворює і творчо-пошуковим.
При  відтворюючому  рівні  школяр повторює за  вчителем  правову інформацію. Наприклад, після пояснення поняття «договір» школяр розповідає про цю  дефініції  своїми словами, передаючи її юридичний сенс. В умовах перетворюючого рівня пізнання учень, прослухавши визначення поняття, виписує самостійно його провідні ознаки і зіставляє їх із уже раніше вивченим поняттям «операція». Творчо-пошуковий рівень передбачає діяльність учня з аналізу статей закону, вирішення правового конфлікту та ін.
Учитель повинен знати здібності своїх учнів і вибудовувати роботу з їх урахуванням.

Необхідно чітко представляти види діяльності школярів на уроці.
При підготовці до уроку вчитель продумує організаційну сторону уроку: як його почати, як зацікавити школярів у вивченні матеріалу, які форми роботи запропонувати і інш. Необхідно розібратися в тому, на якому етапі уроку краще поставити проблему по темі. Кожного разу вміння школярів будуть удосконалюватися при грамотній професійної підготовки уроку, а тому буде посилюватися самостійність їх діяльності.
Особливо слід звернути увагу на відбір матеріалу до уроку. Учитель визначає обсяг матеріалу і прийоми викладу його змісту. Тут він визначає поняття, підбирає необхідні приклади для їх ілюстрації. Продумується і робота з підручником, хрестоматіями.
При підготовці до уроку слід продумати і систему закріплення знань і умінь хлопців, їх перевірки й оцінки.
Пам'ятка оцінювання знань школярів:
1. Оцінка повинна бути об'єктивною, тобто відповідати знанням і вмінням школярів.
2. Учневі слід пояснити, чому його відповідь оцінено саме так, які були допущені помилки та ін. Оцінка повинна бути зрозуміла і ясна школярам.
3. При виставленні оцінки слід враховувати повноту відповіді школяра, вміння використовувати в мовленні правові поняття, аргументувати свою думку, подавати необхідні приклади в пояснення.
Проведений урок повинен обов'язково аналізуватися. У конспекті уроку можна робити записи невдалих моментів уроку і необхідні зміни, які слід вносити до навчального заняття в наступний раз. Припустимо, з'ясувалося, що на уроці дуже багато часу було приділено вирішенню правових ситуацій, в яких школярі просто заплуталися через слабку теоретичної частини заняття: їм недостатньо добре пояснили сенс, припустимо, дії закону в просторі і т. д. Значить, вчитель повинен виправити ці помилки у майбутньому і переструктурувати урок.
На перших етапах професійної діяльності, а також в період педагогічної практики в школі необхідно організувати систематичне взаємовідвідування занять, аналізуючи урок з боку. При аналізі уроку фахівці рекомендують спочатку зазначити його позитивні моменти, не починати критичний виступ зі слів: «Мені сподобалося ...», бо це дає можливість домінувати суб'єктивного підходу в аналізі заняття. Аналізується урок у відповідності з основними вимогами, що висуваються до уроку, які вказані вище.
При підготовці до уроку вчитель повинен вміти скласти «Тематичне планування». Про це йшла мова в розділі 1.
За відсутності спеціальної методичної літератури на допомогу вчителю права або при організації авторських правових курсів педагог повинен сформулювати письмово мета конкретного уроку, а також комплекс знань, умінь і навичок, якими оволодівають учні шляхом реалізації навчальної, розвиваючої та виховної завдань.
Підготовка вчителя до уроку повинна носити системний характер. Правова інформація може застарівати, в країні приймаються нові законодавчі акти, а тому вчитель права повинен вести постійну роботу з відстеження нової інформації. Доцільно також знайомитися з матеріалами судової практики. Останнє особливо важливо для вирішення правових казусів і організації ділових ігор на заняттях (вчитель права, як правило, не має власної юридичної практики, а тому його знайомство з застосуванням норм права може здійснюватися на основі опублікованих матеріалів).
При підготовці до конкретного уроку доцільно прочитати матеріал підручника по темі, звернувши увагу на запропонований для засвоєння учнем текст і ті питання, які викладені недостатньо повно; проаналізувати додатковий матеріал і завдання, які планується запропонувати учням. Доцільно, особливо на перших етапах викладання нових правових курсів, чітко розписати хід уроку, звернувши увагу на те, скільки часу може зайняти вивчення тих чи інших питань теми. Слід чітко продумати то домашнє завдання, яке буде запропоновано учням. При підготовці до уроку можна відібрати цікаву правову інформацію, яка могла б акцентувати увагу учнів в тому випадку, коли вони втомилися або непередбачена «заминка» на уроці при непідготовленості учнів, нездатності виконати запропоновані завдання та ін. В окремих випадках доцільно продумати, які учні будуть виконувати ті чи інші завдання.
Деякі педагоги воліють обов'язково складати розгорнутий план-конспект уроку, інші ж становлять коротку модель змісту теми та етапів діяльності навчального процесу. Психологи ж вважають, що проведення уроку за чіткою схемою без імпровізацій не зовсім правильно. З іншого боку, правознавець повинен бути «вільний» на занятті, відчуваючи аудиторію дітей, їх настрої, бажання.
Конспект уроку по праву є модель навчального заняття. У ньому розкривається хід уроку, діяльність вчителя та учнів на кожному етапі навчання. Учитель прораховує, скільки часу можна витратити на ту чи іншу форму роботи, вказує методи, прийоми та засоби навчання. У конспекті записуються формулювання основних питань, завдань, які будуть виконувати школярі, а також висновки, узагальнення.
Ось пам'ятка вчителю права для складання типового конспекту уроку:
1. Сформулюй чітко тему уроку.
2. Познач мета і завдання уроку.
3. Вкажи обладнання, необхідне для вирішення завдань і досягнення мети.
4. Відбери важливе зміст юридичного матеріалу по темі і запиши його.
5. Познач методику вивчення теми.
А.А. Вагін, Г.М. Донський, А.І. Купцов розробили структуру конспекту уроку.
Методисти пропонують складати конспект уроку у вигляді таблиці.
Перша колонка таблиці розкриває хід уроку. Наприклад, в ній ми пишемо:
1. Перевірити знання і вміння школярів на тему «Правопорушення».
2. Вивчити нову тему «Юридична відповідальність». План: а) поняття «юридична відповідальність», б) основні види юридичної відповідальності, в) відповідальність неповнолітніх, г) підстави звільнення від юридичної відповідальності.
3. Закріплення теми здійснюється з питань (прописуються питання).
4. Домашнє завдання (вказати яке). Доцільно показати час, який буде відведено на кожен етап уроку.
У другій колонці прописується коротко зміст нового навчального матеріалу; прийоми роботи вчителя, засоби вивчення нового матеріалу, висновки, підсумкові узагальнення, пізнавальні завдання, які адресовані школярам.
У третій колонці записується пізнавальна діяльність учнів на кожному етапі уроку. Тут можна вказати відповіді, які відповідають запропонованим вчителем питань, завданням і т. д. Можна заздалегідь позначити прізвища учнів, які будуть відповідати на уроці або виконувати письмово завдання.
Як правило, докладний конспект уроку складають вчителі-початківці. Добре продуманий і грамотно побудований урок робить помітний вплив на якість підготовки школярів.
Досвідчені педагоги складають план уроку, в якому прописуються структурні елементи навчального заняття, діяльність учнів і вчителя на кожному етапі уроку. Доцільно тезово виділити основні думки викладу нового матеріалу, виділити головні поняття, правові норми. У плані прописуються основні питання, які вчитель буде використовувати для вивчення нової теми, повторення пройденого. Вказуються і методичні прийоми, які будуть використовуватися на уроці.
Учитель права може відрепетирувати урок (особливо це важливо для тих, хто не має досвіду роботи в школі), підготувати додаткові питання на той випадок, якщо в реальному уроці виявиться «зайвий час». У цьому випадку не можна переривати заняття і змушувати школярів пасивно чекати зміни. Завдання педагога полягає і в тому, щоб вірно розподілити навчальний час на різні етапи уроку.
Таким чином, підготовка вчителя права до проведення уроку є важливим елементом його професійної діяльності. Нові розробки в галузі методики навчання права, зміна законодавства вимагають постійного вдосконалення майстерності вчителя права.
У нашій країні існують різні установи, що забезпечують як на регіональному, так і на федеральному рівні реалізацію програм підвищення кваліфікації педагогів права. Створювана в сучасних умовах система підвищення кваліфікації працівників освітніх установ пропонує акцентувати увагу слухачів на таких питаннях, як:
- Нові пріоритети правового навчання і виховання;
- Сучасні технології правового навчання, в тому числі дистантное освіта у сфері правового навчання;
- Підручники та навчальна література по праву і суспільствознавства в межах сучасної системи навчання школярів і проч.1
З юридичної точки зору, кожен вчитель права зобов'язаний
не менше ніж один раз на п'ять років проходити підвищення своєї кваліфікації.

Однак практика показує, що творчо працюють педагоги беруть участь у різних курсах, що проводяться щорічно зусиллями школи, управління освіти і інститутів підвищення кваліфікації, у зв'язку з тим, що викладання права та підготовка вчителя до цього процесу - складний процес постійної роботи вчителя над собою.
4.3. Наукова організація праці вчителя права
Педагогічна діяльність вчителя права носить своєрідний характер і не може бути жорстко обумовлена тимчасовими рамками навчальних занять. Однак бажанням будь-якого професіонала завжди було досягти максимального результату правової навченості при мінімальній витраті власних сил, коштів і часу. Спроби використовувати наукові принципи в організації правової освіти з'явилися в нашій країні відносно недавно. Їх головними завданнями стали:
1 Головним установою в області підвищення кваліфікації вчителів права, методистів та керівників освітніх установ є державна федеральна Академія підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти РФ (АПК і ПРО). В Академії (адреса - 125212, Москва, Головинське шосе, д. 8, тел. 452-4875, 452-4243) функціонує Центр громадянської та правової освіти та кафедра соціального та історичної освіти, працівники якої надають реальну допомогу правознавцям, організовують багатоденні курси. Відповідно до побажань регіонів формуються спеціальні освітні програми.
Система підвищення кваліфікації вчителів права створена РФПР, а також регіональними структурами додаткової освіти.
- Постійне вдосконалення методів і прийомів правового навчання школярів. При цьому самі учні стали використовувати в своїй діяльності більш досконалі методи навчання (нові комп'ютерні технології, аудіо відеоматеріали, системи для прискореного запам'ятовування певної інформації, практичну діяльність щодо вдосконалення набутих навичок правового характеру);
- Зміцнення дисципліни навчальної діяльності (починаючи від виключення нераціонального витрати часу самим педагогом і закінчуючи систематичної підготовкою до занять учня);
- Виховання учнів на прикладі чіткої наукової організації праці викладачів.
Розглянемо основні принципи наукової організації праці вчителя права:
1. Принцип оптимальності. Зазвичай він виявляється у створенні максимально сприятливих умов для проведення конкретного навчального заняття по праву. Для чіткої організації такого процесу учні заздалегідь попереджаються про місце і час проведення заняття, необхідному обладнанні уроку. Педагог при необхідності заздалегідь готує навчальну аудиторію, наочні матеріали, повідомляє тему для вивчення.
2. Принцип гуманізації. Такий принцип пов'язаний з усуненням несприятливих впливів на учня. Тут стає важливим сформувати довірчу обстановку спілкування з учнем, використовуючи виключно його позитивні емоції. Немає сенсу насильно примушувати учнів виконувати певні дії, бо силові прийоми в організації занять чреваті відторгненням хоча і потрібної правової інформації.
3. Принцип економії сил, засобів і часу на організацію правового навчання. Для реалізації саме такого принципу доцільно проводити системну підготовку до правових занять, прогнозуючи певний результат правової навченості.
4.Принципиндивидуализациииконкретностипорученияопределенных справ. Організовуючи правове навчання у своїй школі, вчитель має диференційовано підходити до кожного учня, виявивши початкові її потенційні можливості і здібності. Пред'являти однакові вимоги до всіх недоцільно, а розмаїтість застосовуваних методів дозволить досягти набагато більших результатів.
5. Принцип плановості доводить, що стихійно-емпіричні, розрізнені методи правового навчання, хаотично застосовувані в освіті, навряд чи здатні вирішити головні завдання правового навчання і виховання сучасних школярів. У цьому зв'язку важливо, щоб освітній заклад приділяло особливу увагу плануванню в системі правового навчання, що передбачає проведення не лише навчальних курсів по праву, але і позашкільних заходів.
6. Принцип єдності теорії та практики правового навчання. Зміст будь-якої теми уроку повинно носити практико-орієнтується характер. Таким чином учень розуміє, що одержувані знання йому вкрай необхідні в житті. Велику допомогу в системі практичної реалізації набутих юридичних знань надає практика роботи різноманітних клінік при освітніх установах, де навчають безкоштовно надають всіляку юридичну допомогу населенню, особливо малозабезпеченим громадянам.
7. Принцип постійного і доброзичливого контролю за системою засвоєння правових понять і придбанням умінь. Проведення поточного і підсумкового контролю правових знань і умінь учнів дозволяє систематизувати отриману правову інформацію, вчасно виявити існуючі прогалини і заповнити їх, а також перевірити вірність обраних методів правового навчання.
Важливою умовою ефективності наукової організації праці є стимулювання пізнавальних інтересів учнів.
Педагогічна діяльність вчителя права містить декілька компонентів:
- Організаторський (педагог організовує процес навчання праву, планує діяльність учнів).
При підготовці до уроку вчитель продумує, з чого його почати, які пізнавальні завдання можна запропонувати. М.Т. Студенікін вважає, що вчитель повинен звернути увагу на те, що однакові за змістом уроки можуть відрізнятися за методикою їх проведення. Наприклад, тему «Юридична відповідальність» можна вивчати:
1) на основі самостійної роботи з текстом підручника і роботи з фрагментами законів , використовуючи прийоми аналізу інформації при вирішенні правових завдань;
2) шляхом розповіді вчителя про різні види юридичної відповідальності і подальшої бесіди.
- Гностичний.
При підготовці до уроку вчитель осмислює зміст навчального матеріалу; формулює дидактичну мету; визначає тип уроку, його структуру. Вибираються джерела знань (текст підручника, лекція, юридичний документ), на основі яких прогнозується робота. Учитель продумує питання та завдання з теми, яка була вже вивчена (необхідно поглибити і систематизувати знання учнів). Цей компонент передбачає постійне пізнання вчителем змісту курсу, нових технологій навчання.
- Конструктивний (педагог самостійно «вибудовує» систему навчання, продумує логіку викладу матеріалу, становить програми, аналізує особливості складу учнів, визначає домінуючий характер діяльності учнів і т. д.)
- Комунікативний (вчитель права домагається встановлення зворотного зв'язку, взаєморозуміння та узгоджених дій з учнем).
Результативність навчання праву визначається й умінням вчителя організувати, провести урок. Н.В. Кухарєв виділив
4 рівня здійснення такої діяльності:
1. Учитель здатний проектувати, досягати результату навчання з урахуванням труднощів, які можуть виникати в учнів.
Учитель включає учнів у творчу роботу. Організовується раціональний режим роботи на уроці.
3. Учитель обмежується виявленням знань, умінь учнів під час опитування.
4. Педагог дотримується поурочного планування, не думає, як досягти результату. Головне - дисципліна на уроці.
Педагог права повинен працювати на найвищому та високому (1,2) рівні організації праці.
Запитання і завдання